Вранці я прокинулася раніше за всіх, мені хотілося, щоб чоловік побачив мене гарну, коли приїде забирати з nологового будинkу. Ліkарі мені заздалегідь сказали, що чоловік повинен прийти раніше за належний час, щоб підготувати всі документи. Я зателефонувала йому та передала слова лікарів. Він радісним голосом пообіцяв усі свої справи скасувати, якщо знадобиться. Адже немає нічого важливішого за мене і нашу дитинку. Першими приїхали зустрічати мене батьки, а згодом батьки чоловіка, а його все не було і не було. Я дзвонила, він не брав слухавку. Ліkарі вже поспішали, бо у всіх робота, а я всіх затримувала. Виписуватись без чоловіка мені не хотілося, тому інших дівчат я пропустила, тим самим втративши свій час для виписки.
Всі дзвонили чоловікові, але у нього було відключено телефон. Я сильно засмутилася, поїхати додому не могла, бо ключі від квартири не взяла, коли лягала до nологового відділення. Я й не могла подумати, що вони мені знадобляться. Батьки відвезли мене до себе. Дитину поклала спати в батьківській спальні, а сама лежала поряд і ревла, не помітила як заснула. Прокинулася я від того, що тато кричав на когось у коридорі. Коли я вийшла, то побачила чоловіка з букетом моїх улюблених лілій. – Мила, пробач мені. Я хотів приїхати, але розумієш, через роботу замотався зовсім і забув про вас.
Як на зло і телефон вимкнувся, зарядки не було. Ти ж мене вибачиш? Збирайся, поїдемо додому. Дитину мені мою покажеш. Я розвер нулась і мовчки пішла до кімнати, а тато попросив його негайно піти з квартири. Чоловік всю ніч мені писав і намагався додзвонитись, але я не відповідала. Ніяк не могла зрозуміти, як можна було забути дружину у nологовому будинkу. Вранці я прокинулася з думкою, що хочу роз лучення. Мені не потрібен чоловік, який може забути про таку важливу подію. Значить, ми для нього є порожнім місцем. Якщо він був так зайнятий, то міг би заздалегідь попередити мене, а не обіцяти, що все скасує і прилетить.
