Я зі своїм чоловіком познайомилася на роботі. Я влаштувалася в ту компанію, де працював він. Ми один одному сподобалися і почали зустрічатися. Через якийсь час я зрозуміла, що я досягла піку в цій компанії і далі перспектив не видно. Я перевелася в іншу компанію, а мій тоді ще майбутній чоловік залишився там. Коли я порадила йому змінити роботу, з тієї ж причини, що і я, він сказав, що йому обіцяли підвищення, заради якого він весь цей час працював. Через 2 місяці на роботі чоловіка скоротили 40% працівників, в число яких потрапив і він. До того моменту ми вже жили разом-знімали квартиру. Поки він шукав роботу, я заробляла нам обом на життя. Абияк чоловік знайшов роботу, але протримався там всього кілька місяців. Потім він звільнився, і почався період постійних змін роботи, а далі відхилення пропозицій. Чоловік нив, що немає вакансій, а коли йому пропонували роботу, він ці пропозиції відхиляв з різних незначних причин: то зарплата не така, то досвід потрібно, то ще що… Я вже злилася, так як моєї зарnлати вистачало нам впритул.
Я чоловікові сказала, що йому потрібен хоч якийсь підробіток, хоча б мінімальні rроші в сім’ю. Раптом, звідки не візьмись, він підробіток-таки знайшов. Нарешті, у нас з’явився додатковий дохід-крім моєї зарnлати. Потім чоловік сказав, що збирається вже особисто ходити до роботодавців, адже, за його словами, живе спілкування здатне вплинути на його долю позитивним чином. Довго чоловік ходив на свій цей підробіток, я пишалася ним, пишалася тим, що він старається для нас, шукає роботу, не сидить на місці. Одного разу мені потрібно було забрати документи від одного колеги, точніше, нам потрібен був його підпис. Я забрала документи і поїхала на інший кінець міста. Поки я сиділа в кафе біля вікна і чекала колегу, побачила в натовпі знайоме обличчя. Це був чоловік.
Він йшов зі своєю мамою, тримаючи в руках пакети з продуктами. Я подзвонила, дізнатися, де він і чим займається, а він відповів, що чекає роботодавця на співбесіді. Я ледве стрималася, щоб не сказати йому, що насправді я сиджу в кафе і дивлюся йому в спину. Отримавши підпис колеги під усіма документами, я побігла до свекрухи. Як я могла забути, що вона живе поруч?! Ви б бачили наше обопільне здивування, коли двері мені відкрив чоловік в спортивних штанях і білій футболці. Виявляється, він ходив до мами відсипатися, а та йому давала rрошей, щоб з підробітку чоловік не повертався з порожніми руками. Я поорала, почувши крики свекрухи у відповідь, мовляв, я не даю її синові хвилину на відпочинок, а йому просто потрібне перезавантаження – і повернулася додому без чоловіка. Він потім кілька днів ходив по кутах. А потім сказав, що мама частково була права – йому потрібен був відпочинок, і тепер він готовий вступити в бій з новими силами. Я дала йому місяць. Якщо він не знайде роботу за цей час, додому може більше не приходити. Благо, ми дітей народити не встигли.
