У Надії ніколи не було добрих стосунків із невісткою – Іриною. Та не соромилася kритикувати свою свекруху у всьому, причому робила це не тільки за спиною, а й в обличчя. Говорила Іра, що свекруха неправильно вимовляє слова, наголоси роз ставляє не там, де треба, дитину годує не тим, чим треба тощо. Та ще й з порадами остаточно дістала. Надія справді спочатку давала поради. Але Ірина щоразу говорила ”сама знаю”, ”сама справлюсь” і т.д. Коли свекруха дзвонила невістці і просилася в гості, щоб побачитися з онуком, та лише повторювала:
-А Що так часто? Може, наступного місяця. А нічого, що Іра живе у квартирі Наді? Але жінка щоразу говорила, що це не важливо: квартирою розмахуватись і загрожувати вона не збиралася. Зараз онукові вже 5 років – і останнім часом Іра стала часто дозволяти свекрусі гуляти з ним, ходити до парку, дитячими кафешками. Жінка розуміла, що молодим треба бути трохи одним. Але це не допомогло. Через якийсь час син Надії придивився до іншої дівчини. Почав то йти до неї, то потім знову повертатися до родини. Зрештою, роз лучилися. Ірині не було куди піти з дитиною. Адже вона не працювала і квартири в неї ніколи не було.
Стала дівчина шукати підробітку, на батьків і не сподівається. Зате є свекруха, яку вона ніколи за людину не рахувала. Надія могла запросто вигнати зухвалу невістку на вулицю, адже квартира була записана на неї. -Я запропонувала синові такий варіант: нехай він зі своєю новою дівчиною приїжджає до мене в однушку, а я поїду до колишньої нареченої з онуком у двоє. Подруги кажуть Наді, що вона збожеволіла на старості років. Як же можна було залишити квартиру незрозуміло якійсь дівчині, а потім і переїхати теж у свою квартиру, але жити з людиною, яка тебе завжди ненавиділа? Адже ніхто не знає, що буде завтра? Що ще може викинути колишня невістка? Та й синові довіряти вже якось не просто.