-І ти тепер бігатимеш до мене після кожного ска ндалу? -Мамо, вона вирішила на мене домашніх справ навішати. А я й так пошу на роботі. -А Ти що, переломишся? У кого ти такий уродився? Теж мені чоловік знайшовся. Віра хотіла спокійно прийняти душ, повечеряти та лягти спати. А тут приперся – зі своїми соплями. -Ви обидва працюєте, вона втомлюється так само. Ти хоч раз бачив, щоб ми з твоїм батьком сварилися через домашні справи? Цими словами у будинок зайшов чоловік Віри. -Що трапилося? ”Млин, навіть питання однакові ставлять” – промайнуло в голові у Діми. -З Оленою я вирішив розлучитися.
-З глузду з’їхав? – різко відповів батько. – І що, тепер з нами житимеш, дурень? Коли Віра розповіла чоловікові, в чому річ, той підійшов, сів поруч із сином і сказав: -Знаєш, звідки походить слово ”чоловік”? Співупряжник. Це людина, яка перебуває з тобою в одній упряжці, тобто супутник по життю. І будь-який віз ти повинен тягнути на рівні з супутником. Діма задумався, але все ще був злий на дружину.
Адже йшов він сюди за надійною підтримкою від батьків. А тут вони сидять – у своїй сімейній ідилії – а на нього не звертають жодної уваги. Явно дають зрозуміти, що він зайвий. -Ну І що ти тут сів? – Раптом сказав батько Діми. – Встав і пішов миритися зі своєю дружиною. А всі ці погані думки викинь із голови раз і назавжди. Так, Діма був злий на батьків, зате образа на Олену пройшла остаточно. Дорогою він купив гарний букет квітів – і помчав до коханої.
