Я була заміжня 15 років, і у нас ріс син. Як і будь-яка інша пара, ми переживали добрі та погані часи, такі як фінансові труднощі та часті проблеми зі здоров’ям нашої дитини, але ми долали їх разом та з гідністю. Проте близько року тому все змінилося. Мій чоловік отримав нову роботу у молодій та амбітній команді з колегами високого статусу.
Спочатку все здавалося нормальним, але поступово між нами зросла стіна. Найжахливіше те, що ця сама стіна нерозуміння росла з кожним днем, а погляд мого чоловіка паралельно з цим ставав холодним і сповненим презирства. Спочатку я думала, що в нього з’явилася коханка, але він заперечував мої підозри, наполягаючи на тому, що все гаразд і я просто все вигадую. Він приходить додому вчасно, тому я не маю доказів, що він зустрічається з кимось на боці, але він більше не виявляє тієї заповітної ніжності, схвалення, захоплення, співчуття і, природно, любові.
Я намагалася поговорити з ним багато разів, підбадьорити його, зрозуміти, що відбувається, але марно. Йому байдуже і абсолютно нудно зі мною, його не цікавить жодна тема розмови, яку я піднімаю: все, що вилітає з моїх вуст, дратує його. Кожна спроба щось прояснити обертається гучною суперечкою, спекотним скандалом, а потім – тривалим мовчанням. Я втомилася від цієї невизначеності та непорозуміння. Я не знаю, як хтось може так ненавидіти свою другу половинку, матір його дітей. Мені залишається сподіватися, що ситуація проясниться сама собою. Хоча шанси на це тануть з кожним днем.
