Я по життю скептик і дуже недовірлива людина. Минулого року ми з родиною вирішили залишити місто та переїхати до невеликого будинку у сільській місцевості. Це було фантастичне рішення, і діти були в захваті від того, що в них нарешті з’явилося власне подвір’я. Мій чоловік працював у саду, і в нас була добра сусідка, Альбіна – літня жінка, яку мої діти любили. Якось я запитала її, чому вона зовсім одна, і вона розповіла, що її чоловік давно помер, а син пішов із життя минулого року через тяжку хворобу.
Її онуки жили в Англії і дзвонили їй лише раз на рік. Я вирішила час від часу відвідувати Альбіну, привозячи їй продукти з міста, і ми полюбляли спілкування один з одним. Я також привозила їй ліки та продукти за її рецептами, не беручи з неї грошей. Я розуміла, що списки досить довгі, але ніколи не думала про це. Зрештою, ми мали допомогти одиноким людям… Але одного разу молодий хлопець із села розповів мені, що Альбіна була місцевою підприємницею, яка продавала ліки у всьому селі.
Вона займалася цим “бізнесом”, оскільки не всі люди могли їздити у місто. Я була вражена, і мене осяяло, що весь цей час вона використовувала мене для своїх цілей. Мені було прикро, але я вирішила не влаштовувати скандалу і не вимагати назад свої гроші. Якось мені зателефонувала Альбіна, поцікавилася, чому я зникла, і запитала, чи зможу завтра купити їй ліки. Я сказала, що мої обставини змінилися, і поклала слухавку. Я перестала відповідати на її дзвінки, і вона прийшла просити вибачення. Вона пояснила, що має маленьку пенсію, і їй потрібно виживати – і запропонувала повернути мені борг. Однак мені було важко знову довіряти їй після того, що сталося, а про гроші я вже не хотіла думати.
