10 років тому ми з моїм чоловіком Олегом пов’язали себе узами шлюбу – і все було чудово. Ми жили в затишній квартирі, що дісталася мені від бабусі, і ми мали достатньо грошей, щоб жити і навіть відпочивати. Проте все змінилося, коли у нас наро дилися дві доньки – з різницею у рік. Спочатку ми обходилися за рахунок доходів чоловіка, але все одно було тяжко. Коли наші дочки пішли до дитячого садка, я повернулася до роботи, і стало трохи легше. Але в міру дорослішання дітей зростали і їхні потреби, і я не хотіла їх жодним чином обмежувати.
Коли я сказала Олегу, що мені потрібно знайти більш оnлачувану роботу, він запропонував триматися за те, що є. Ми все відкладали рішення доти, доки наші дочки не пішли до школи, і тоді ми почали відчувати суттєві фі нансові труднощі. Мій чоловік продовжував шукати кращу роботу. Якось я пішла на вечір зустрічі випускників – і побачила там kолишнього однокласника Рому, біз несмена з Польщі. Він запропонував мені роботу з гарною оплатою та відмінними умовами праці.
Я порадилася з Олегом і він підтримав моє рішення. Отже, я прийняв пропозицію і поїхала до Польщі. Моя нова робота була чудовою, і я швидко адаптувався до нового середовища. Я їздила додому раз на місяць, і ми чудово проводили час із сім’єю. Незабаром виявилося, що мій чоловік має kоханку – сусідку Оксану, і коли я одного разу зателефонувала додому, моя молодша дочка сказала мені, що тато зайнятий ліпкою пельменів з тіткою Оксаною. Оксана жила з ними, коли мене не було в країні, і виїжджала, коли я поверталася. Чоловік говорив нашим дочкам, що я плакатиму, якщо дізнаюся про це, і вони не хотіли мене засмучувати. Таємно від сім’ї, я взяла відпустку, повернулася до країни і застала Оксану на кухні. Я вигнала обох, nродала квартиру та переїхала до Польщі з дочками. Місяць тому Рома зробив мені пропозицію, і я погодилася. Я теж заслуговую на щастя.
