Катя сиділа на дивані, дивлячись у вікно, коли почула, як зі скрипом відчинилися вхідні двері. Вона кинулася в коридор, сподіваючись, що це тітка Поліна, яка іноді приносила їй щось смачненьке. Але цього разу у тітки нічого не було в руках. Натомість вона міцно обійняла Катю і повідомила несамовиту новину про те, що її матері не стало.
Катя не зовсім зрозуміла, але nлакала разом із тіткою. Поліна гарячково шукала медичну карту сестри, сподіваючись знайти причину раптової смерті сестри. Вона знайшла папірець з адресою та номером телефону і, недовго вагаючись, подзвонила по ньому. Жінкою, що відповіла, виявилася Тетяна, бабуся Каті і тітка Поліни. Поліна повідомила трагічну звістку, і Тетяна вnала у ступор. Поліна лише за кілька годин згадала про Катю, яка була голодна. Після легкої вечері тітка повідомила дівчинку, що їй доведеться вирушити до дитячого будинку, бо про неї нема кому подбати, а їй самій не вистачить грошей на це.
Минали дні, а Катя залишалася сама в квартирі, харчуючись залишками пирога. Але тут приїхала бабуся Таня і взяла її під своє крило. Вона ставилася до неї з добротою та любов’ю, куnувала їй новий одяг, іграшки та багато солодощів. Катя була в нестямі від радості, що в її житті з’явилися бабуся і дідусь, які до цього часто хво ріли і не мали можливості до них заглядати через відстань. Невдовзі дівчина зрозуміла, що їм доведеться знову роз лучитися. Вона боялася знову залишитися сама, але була приємно здивована, коли бабуся і дідусь просто вирішили взяти її з собою у своє село. Минули роки, і Катя виросла в щасливому будинку, поряд із бабусею та дідусем. Вона мріяла про матір, але знала, що та спостерігає за нею згори. У свої найважливіші моменти життя вона завжди думала про свою матір, уявляючи, як вона посміхається їй з хмари.
