Я була заміжня десять років, і п’ять з половиною з цих років я була в деkретній відпустці, виховуючи наших чудових дітей. Незважаючи на мою любов до своїх дітей, я була виснажена і потребувала відпустки. До того, як у нас з’явилися діти, ми з чоловіком завжди були активні на канікулах, особливо насолоджуючись катанням на лижах з високих схилів. Щоразу, коли я пропонувала вирушити у сімейну відпустку, мій чоловік відкидав цю ідею, стверджуючи, що з дітьми це буде дуже стомлюючим.
Він вважав, що краще почекати, поки діти не підростуть. Тим часом мої друзі везли своїх дітей на моря, а я стирчала вдома, виконуючи нескінченну роботу по дому та піклуючись про наших дітей. Мій чоловік, здавалося, не розумів моєї втоми, хоча у вихідні йому подобалося ходити зі своїми друзями випити пива і порибалити. Він не міг визнати, що турбота про дітей та виконання домашніх обов’язків – це теж робота. У наші роковини він навіть пішов на футбольний матч зі своїми друзями замість того, щоб святкувати цей день зі мною. Відчуваючи, що сита по горло, я довірилася своїй сестрі, яка раптово здивувала мене подарунком у вигляді двох квитків на гірськолижний курорт.
Вона навіть домовилася з нашою сусідкою, щоб та доглядала дітей, поки мене не буде. Я швидко зібрала свої сумки і попрямувала до гор. Написала чоловікові смс, щоб він забрав дітей у сусідки, і повідомила йому, що повернуся за кілька днів. Мені потрібна була перерва, і я сподівалася, що він зрозуміє, скільки праці та часу я вклала у виховання нашої родини, поки він насолоджувався своїм дозвіллям. Хоча я і не була упевнена у тому, як ми рухатимемося далі, я знала, що незабаром щось має змінитися. Я була вдячна своїй сестрі за підтримку і можливість відпочити і зарядитися енергією в горах. А що буде потім – вже неважливо …
