У мого чоловіка Сергія День Народження 10 січня. Вся його рідня з’їжджається до нас, хоч ми не завжди їх кличемо, адже після свят і самим хочеться трохи відпочити, адже потім приходять робочі будні, до яких треба і нам підготуватися. Ясно, що на день народ ження Сергія мені доводиться знову готувати різні страви дві доби, адже однією накрити такий великий стіл важко, щоб нагодувати всю рідню. Я нікого не кличу, і Сергій не запрошує, але ми знаємо, що приїдуть усі, хто зможе. Навіть із rлухого села, за 200 кілометрів, їдуть.
На подарунки ніхто з них особливо не витрачається, кажуть, що найдорожче – це увага до мого доброго чоловіка Сергія. Більшість родичів із села, подарунки: банка молока, курка, десяток яєць. Та й не в подарунках справа, чесно кажучи, а в тому, що ми цей день хочемо провести так, як нам зручно, кудись піти, відпочити самим. А не розміщувати на ніч у себе в квартирі 10 осіб, причому вони залишаються у нас на всі вихідні і мені ці два дні доводиться годувати їх власним коштом. Готую з ранку до вечора і вдаю, що я рада бачити всю сім’ю і мені дуже подобається цей бенкет, але це не так, це не правда.
Таке враження, що всі приїжджають до нас, як на звичайне свято, ні на чоловіка, ні на мене не звертають уваги, тільки щоби Київ побачити і відпочити в столиці. Цього року, 7 січня, я спеціально всім родичам зателефонувала сама. І сказала, що святкувати День Народження ми з чоловіком будемо вдвох, що я взагалі нічого не готуватиму, немає настрою, ми з чоловіком хочемо просто побути вдвох без гостей. А ще попередила, що якщо хтось хоче прийти, то щоб їжу брали із собою і продукти куnили наступного дня. На День Народ ження ніхто не приїхав. Тепер, звісно, сім’я Сергія зі мною не розмовляє, та й на нього в образі. А я рада, проте тепер без запрошення до нас не заваляться. Хіба ми неправильно вчинили?
