Батьків Кіри не стало в автоkатастрофі, коли їй було всього шість років, і опікунство над нею взяла на себе сестра батька, тітка Христина. Кіра стала жити зі своєю тіткою, дядьком Павлом, та їх трьома дітьми. На жаль, двоюрідні брати Кіри не були добрими до неї, і вона почувала себе прислугою в їхньому домі. Вони змушували її забиратися, мити посуд та виконувати їх різні вимоги. Що ще гірше, Кірі навіть не дозволялося сидіти за одним столом із їхньою родиною. Тітка Кіри постійно нагадувала їй, що вона має бути вдячна за те, що не живе у притулку.
Хоча, Кірі варто було б подумати, за це варто подякувати чи навпаки… Незважаючи на жорстоке ставленя в родини, Кіра досягла успіху в школі, бо знала, що їй доведеться покладатися тільки на себе, щоб вступити до університету. Кіра мріяла стати ліkарем, як і її батьки, які теж мали пристрасть рятувати життя. Дівчина nродовжувала жити з родиною своєї тітки на пташиних прав, поки навчалася у медичній школі. Проте вона багато працювала і змогла заробити свої власні гроші. Згодом тітка Кіри стала до неї добрішою і одного разу навіть запросила до сімейного столу. Якось Христина згадала про обмін квартири покійних батьків Кіри.
Тітка Кіри планувала подарувати дітям квартири, коли вони вже виростуть, але коли справа дійшла до Кіри, тітка запропонувала їй куnити власний будинок, бо вважала, що в неї і так є хороша робота. Тітка попросила Кіру відмовитись від раніше зданої ними квартири, підписавши нотаріально завірений документ. Кіра відмовилася, заявивши, що квартира належить їй по праву, оскільки раніше належала її батькам. Тітка і її сім’я були люті, називали дівчину невдячною, але Кіра відмовлялася зрушити з місця. Вона звірила документи з адвокатом та підтвердила, що квартира належить їй по праву. Кіра залишалася безтурботною: вона вирішила не віддавати рідним квартиру батьків та залишила її собі. Незважаючи на нападки тітки та її родини, Кіра, нарешті, відчула полегшення, позбавившись їхньої жорстокої поведінки щодо неї. Зараз Кіра успішна та добре заробляє. Їй бі льше не потрібно миритися зі страաною поведінкою родичів, і вона, нарешті, може жити за своїм бажанням.
