Ніна працювала на добрій посаді і отримувала стільки ж, скільки й чоловік. Іноді вони отримували премії. Але останнім часом, а вірніше вже рік, чоловік перестав брати участь у куnівлі продуктів та всього іншого. А тепер він перестав оnлачувати й комунальні послуги, посилаючись на те, що доnомагає матері, яка втратила чоловіка. Батька Павла не стало майже відразу після весілля сина та Ніни. Одружені вони були вже п’ять років. Жили у загальній квартирі. Батьки після весілля в рівних частках взяли участь у покупці, передавши їм гроші.
Павло пішов. Іноді він приходив і знову починав ту саму розмову. Нічого не змінювалося. Свекруха не дзвонила, а тим більше не приїжджала. Вона з самого початку не злюбила Ніну. Ніна також з нею не спілкувалася. Навіть коли наро дилася Оля, бабуся лише глянула на неї та пішла. А Олі вже майже чотири роки. Так тривало чотири місяці. Ніна із донькою поїхали на море. Повернутись довелося раніше. Її мати захво ріла, і Ніна терміново приїхала. Павло опинився вдома. – А ти чого так рано? У вас ще два тижні відпустки.
– Мама захво ріла. – А я на вас не чекав. – Але ж ми вже приїхали. А чого ти так розгубився? Ми ще твоя родина. Додому приїхали. – Ніна поклала Олю на диван, дівчинка заснула дорогою. – Ну ти розумієш, тут таке діло. – Яке ще діло? З кімнати вийшла дівчина. – Це Катя, їй жити нема де. Ти вибач. – Катя? І чому у моєму халаті? Нехай їде до своїх батьків. – Немає в неї батьків. – Я вагітна від Павла. Тепер ми тут житимемо. – А ось це ви помиляєтесь. Жити ви будете із мамою Павла. А ми коли роз лучимося, квартиру поділимо. А ще забула про алі менти. А поки що до мами. Всі. Павло погодився, що Ніна викупить у нього половину квартири. Документи оформлені, гроші передано. Іноді дзвонив, дізнавався, як дочка. Пла тив алі менти. Приблизно раз на місяць приїжджав побачити дочку.
