З того часу, як Івана покинула дівчина, він жив сам. Це сталося три роки тому. Вона прийшла і заявила якось, що поkохала іншого. Це стало бол ючим уда ром для хлопця. Незабаром Віка пішла під вінець з іншим чоловіком. Від спільних знайомих Іван дізнався, що невдовзі після одруження Віка наро дила дочку. Як вони так швидко зробили дитину він не знав, але й подробиці не вдавався, це було для нього бол яче.
Для нього великим сюрпризом стало відчинити двері якось і побачити kолишню дівчину з дворічною дитиною на руках. -Привіт, не чекав? Я поспішаю. Зайшла сказати, що Аріана твоя дочка, доглянь за нею місяць. Мені потрібно поїхати у відрядження. Ми з Максимом роз лучилися, коли він дізнався, що вона не його дочка, мені більше нема з ким її залишити.
Ось сумка із її речами. Поки Іван у повному заціпенінні перетравлював інформацію, Віка встигла занести речі у квартиру і засунути дитину йому до рук. -Ти не можеш ось таке на мене вивалити і просто піти! -Вибач, обставини. Віка навіть не обернулася, а Іван все ще перебував під враженням. Він задумливо глянув на дитину. Вона справді була на нього схожа! Стати татом так несподівано було дивно. Було дуже доречним, що Іван був у відпустці. За цей місяць він дуже прив’язався до малечі і тепер не уявляє, як без неї жити. Він вирішив подати на позбавлення батьківських прав Віки.
