Ця історія сталася в маленькому, загубленому селі. Там жила самотня бабуся – бабуся Ніна. Спершу не стало її чоловіка, а потім і діти виросли, і покинули батьківську хату. Першим із дому пішов Петро. Розумний хлопець, вродливий, працював у місті, а потім завоювала його серце молода Марія. Він одразу сватів до неї послав, а мама його благословила, адже знала, що дівчина гарна з доброї заможної родини, тож син не пропаде. За рік про бажання вийти заміж заговорила і дочка. Ніна спочатку цьому раділа, поки не дізналася, кого обрала собі Арина. Ним виявився місцевий сирота Микола, який уже був одружений, але дружина покинула його з дочкою та втекла з kоханцем до міста.
Ніна не могла змиритися з вибором дочки, заборонила їй і думати про нього. – Хочеш, щоб я з со рому під землю провалилася? Бач що вигадала? Над Миколою все село сміється, хочеш, щоб і з тебе посміховисько зробили? – гнівно казала мама доньці. Чим більше Арина слухала мамині закиди та заборони, тим сильніше переконувалася, що має робити так, як велить серце, а не мати. Ніна взагалі забула, що дочка в неї, як і її батько, така ж вперта і непохитна. Останньою краплею стало сватання якогось сільського хлопця. Арина не витримала і пішла з дому, сама заявившись до будинку Миколи. Тоді Ніна і відчула порожнечу в будинку.
Але тоді ще приїжджали до неї син із невісткою та дітьми, а потім і вони поїхали за кордон, тільки листи надсилали та дзвонили їй через чужих людей, щоб розповісти, як справи. Ось і за порогом зима, скоро Різдво, і стару навіть це не тішить, не зможе цього року до церкви піти, зовсім втра тила сили. У двері сильно постукали, а потім, не чекаючи дозволу, до кімнати увійшли троє дітей, це її онуки від Арини, і почали колядувати. За ними додому зазирнула дочка та зять. – З різдвом, мамо! – Сказала дочка і пішла обіймати Ніну. Та не змогла стримати сліз радості, швидkо почала приймати гостей, ніби знову ожила і звідки взялася сила в руках і ногах? Ніна не припиняє розчулюватися від щастя, адже знову в її маленькій хатині було чути радісний дитячий сміх, за яким вона так су мувала.
