Ірині було вже 75 років. Вона ледве пересувалася у своїй однокімнатній квартирі. Не було в неї ані онуків, ані дітей. її доньки не стало ще в дитинстві через хво робу. Після цього чоловік від неї пішов до іншої жінки, тож після цього Ірина не змогла побудувати свого щастя, дітей більше не наро дила. Натомість у неї була близька подруга Маша, з якою вони товаришують уже 40 років. Маша якраз стукала у двері, запрошувала до себе в гості. До неї приїжджав онук Борис із нареченою.
Вони привезли багато їжі, сама наречена три каструлі супу наварила. Одним Маші із чоловіком не з’їсти, вирішили покликати подругу Іру. Сидять за вечерею, уплітають смакоти: -Гарна у тебе невістка буде, подруга, готує смачно. Наш Борис у добрі руки потрапив, – сказала Ірина. Вона часто няньчилась з дітьми та онуками Маші, тому для неї її діти були як рідні. – Так, гарна невістка. Тільки є nроблема. Вони скоро одружитися надумали, а жити нема де. Спершу хочуть з нами, у нас же три кімнати вільні. Тільки ми ж розуміємо молодих, хочеться окреме житло, почуватися господарями. Може, ми цю квартиру nродамо і дві нові куnимо, – сказала Маша.
-Чого це ви придумали? А я як без вас буду, – сказала Ірина. -Та я взагалі переїжджати не хочу, моя рідна квартира, ми тут все життя прожили, – почав чоловік Маші. Весь вечір Ірина думала про це. Вона не хотіла, щоб її єдина подруга практично сестра переїжджала. І на ранок вона прийняла собі рішення. Коли онук Борис зі своєю нареченою знову приїхали, Іра оголосила свою пропозицію. -Я без Маші вже життя не уявляю, та й залишилося мені небагато. Квартиру мені відписувати нема кому. Якщо Маша з чоловіком погоджуюсь, то я в одну з їхніх кімнат переїду, а квартиру Борі з нареченою відпишу. Щоби ми всі разом були. Боря почав обіймати тітку Іру, наречена стояла радісна. І Маша із чоловіком мало не розnлакалися від радості. Добре, що nроблема вирішилася і поряд виявилася хороша людина.
