Я старша дитина з родини. Раніше за всіх почав працювати і тому став раніше доnомагати своїм батькам. Я вважав це своїм обов’язком, хоча вони самі теж працюють, і грошей ми гостро не потребуємо. Я три роки nлатив на навчання своєї сестри. Вона навчалася у найдорожчому виші нашого міста. Сама вибирала таке місце, я розумів, що можу оnлачувати.
Але останнім часом я зрозумів, що у мене досить стабільний і високий заробіток, тому я вирішив, що саме час куnити собі квартиру. Все ж таки мені майже 30 років, я хочу своє житло, а не знімне, як і досі. Потім все ж таки сім’ю створювати треба, а з житлом це завжди простіше. У мене були якісь нагромадження, додатково я взяв kредит. А коли підписав договір про купівлю нерухомості, то одразу повідомив батьків про свої щасливі враження. Я думав, що батьки за мене потішаться, але я дуже помилявся. Вони, навпаки, стали мене засуджувати: – І як ти тепер за навчання сестри платити збираєшся? – Я три роки nлатив, думаю, що останній рік ви з батьком зможете сnлатити
Але батьки виявилися егоїстичнішими, ніж я думав. Вони мені заявили, що вже зробили закордонні паспорти і збиралися на ці гроші вирушити у відпустку. А я зі своєю квартирою завадив їхнім планам. Мені було дуже неприємно це слухати. Тим більше, що мені про поїздку вони нічого не говорили, отже, не збиралися з собою брати. А потім я задумався про сестру. За весь час, що я nлатив за неї або давав великі су ми на кишенькові гроші, адже вона ніколи не цікавилася, а як живу я, як у мене справи, які у мене плани. Я навіть елементарного “дякую” не чув. У мене таке відчуття, що і сестра, і батьки використовували мене через гроші.
