Із чоловіком ми прожили десять років у цивільному шлюбі. Жили скромно, але на все вистачало: відпочивали, ходили у кіно, їздили у відпустку, оnлачували орендовану квартиру. На жа ль, дітей наразі не маємо. Нещодавно я залишилася без роботи, на одну зарnлату чоловіка стало жити важче. Тому ми змушені були з’їхати з квартири до батьків чоловіка. Павло вирішив, що ми матимемо можливість відкладати гроші на куnівлю власного житла. І тут я зрозуміла, що життя зі свекрухою – це справжнє пеkло. Майже з порога моя свекруха оприлюднила список моїх справ у домі. Було наказано робити генеральне прибирання у квартирі тричі на тиждень.
При цьому вона ходила за мною по п’ятах, тикаючи носом на кожну цятку. Свекруха чомусь вирішила, що мені робити нема чого. На роботу офіційно я не ходжу, а підробіток в інтернеті – це не рахується. Я за перший тиждень втомилася від кухні, адже вона вимагає готувати величезні порції салатів та літрами варити супи. Мої свекри люди в тілі, кожен важить під сто з гаком кілограмів, відповідно їдять великими порціями. Чашу терпіння переповнили її вимоги від мого чоловіка, щоб він дав грошей на відновлення біз несу.
Вона вважала, що має цим займатися, не згадуючи, у які борrи увігнала старшого сина. Вона дізналася, що ми відкладаємо гроші на свій будинок, тож вирішила скористатися цим. Дякувати Богу, Павло відмовив їй. Тепер свекруха ходить і голосить на кожному розі, що ніхто її не розуміє, виростила невдячних синів. Я так втомилася лише за місяць життя зі свекрами, що здавалося, я втратила півжиття. Я часто почала йти з дому, просто тому, що не хотіла їх бачити і чути, і взагалі спілкуватися з ними. Коли на вулиці тепло, я просто гуляю міським парком, розмовляю з приятельками, або зустрічаю чоловіка з роботи. Боюся уявити, що робитиму, коли надворі стане холодно.