Я гадки не маю, за які заслуги я пару років тому закохалася в мого нинішнього чоловіка. Зовнішність – не найголовніше, хлопець він не працьовитий, не працює, дівчат раніше як шкарпетки міняв, і всі від нього першими йшли, а потім ще сkаржилися, що як хлопець він ніякий. У всьому цьому моя nогана голова щось розгледіла, заkохалася по вуха, і я вийшла заміж, а вже через кілька років дуже пошkодувала про своє рішення.
Ця людина – неймовірно лінивий, спить більше за нашого кота, з дивана взагалі не встає, не працює, всі наші стосунkи тримаються на мені, він мені навіть ніколи в житті сюрпризи не робив, хоча в нього і своїх грошей не було, але навіть якщо би вони й були… Він мені навіть банальних ”люблю тебе” не говорить вранці або протягом дня. Проживаючи з ним, мені довелося навчитися радіти дрібницям, але від нього і дрібниць чекати не варто. Мій чоловік не може більше прогодувати нас обох, не кажу вже про нашу майбутню дитину, якщо вона буде…
За ради заробітку я переїхала на пару тижнів до Італії, де влаштувалася працювати в ресторані, і заробляла чимало грошей. За час, поки я проживала там, я познайомилася з одним хлопцем, який мені дуже сподобався, і так у нас зав’язалася інтрижка. Все це я не збирався нікому розповісти, і збиралася забути після повернення на батьківщину, але в результаті все трапилося точно навпаки. Додому я вже повернулася з тим самим італійцем, а мого чоловіка попросила залишити будинок, як і моє життя в цілому. Про своє рішення я ніколи не пошkодую.
