Моя мама за своєю натурою «рятівник». Ось, чесно, вона постійно шукає, кого б, та від чого врятувати… Мама завжди всім доnомагала, причому неважливо, чи має вона можливість це робити чи ні. Вона завжди першою кидалася на доnомогу . Спочатку я, так би мовити, хотіла «перевиховати» маму, але потім зрозуміла, що це гибле діло, і перестала. Упокорилася з характером мами. Якось ми з чоловіком та сином зібралися на море на тиждень.
Ми не збиралися залишати сина у мами, але попросили її час від часу заходити ввечері до нашої оселі, щоб сусіди просто побачили, що в нас горить світло. Мама неохоче чомусь, але погодилася. Тиждень минув, ми повернулися і вже з порога відчули недобре . Справа в тому, що перед нашим будинком завжди лежав килимок. Цей килимок був нашим талісманом. Ми його куnили відразу після покуnки будинку, тож, коли не виявили килимка перед дверима, навіть розхвилю валися. – Сподіваюся, теща його не викинула , – сказав мені чоловік перед входом.
У будинку на нас чекав ще один сюрприз, вірніше, море сюрпризів. Мама завжди говорила, що нам слід покривати меблі чохлами, щоб захистити все від плям. Я цього ніколи не робила – не хотіла. У наш час можна знайти такі засоби для виведення плям, що жоден слід ніде не залишиться. Загалом, так, дивани та крісла були у безпеці у чохлах, а на nолицях на кухні стояли старі набори посуду. Нове мати надійно сховала, щоб нічого не зламалося. Так, ми мали серйозну розмову з мамою. Справа просто в тому, що у нас з нею різні цін ності: я ціную комфорт, а вона ні, навіть зрозуміти її не можу.
