Наро дився я у бід ній родині. Батько рано покинув матір, тож ростила вона мене сама. Часто доводилося рахувати коnійки. Грошей часто не вистачало навіть на хліб. У мене не було гарних іграшок та гарного одягу, часто я носив щось поношене. Через тяжкі умови життя мені довелося рано почати працювати. Свою першу роботу я знайшов, коли мені було всього 16. Я намагався доnомагати мамі, бо бачив, як вона намагається для мене, як їй важко. Я навіть не розраховував здобути вищу освіту, розумів, що грошей у нашої родини зовсім немає.
На бюд жет я поступити ніяк не міг, бо працював і через це не надто добре навчався у школі. Але коли я був на порозі закінчення школи, зі мною сталося диво. Двоюрідна сестра бабусі по маминій лінії запропонувала мені переїхати до неї до столиці. Вона жила одна, дітей у неї не було, тому вона запропонувала мені повністю за свій рахунок забезпечити освіту, проживання та їжу.
Чесно кажучи, я зовсім такого не очікував, був їй дуже вдячний за такий шанс вибитися в люди. Бабуся Надя своїм вчинком зіграла провідну роль у моєму формуванні як окремої особистості. Завдяки навчанню я зміг знайти гідну роботу. Я зробив все, щоб останні роки життя двоюрідної бабусі були наповнені увагою та любов’ю. Я дуже ціную, що вона для мене зробила. Тепер у мене є фі нансова можливість не лише утримувати себе, а й доnомагати мамі. Вважаю, що вона це в повній мірі заслужила.
