Мама рано пішла з життя. Довго хво ріла, і одного разу покинула нас із батьком. Звичайно, жіночої руки в будинку не вистачало – і це відчувалося у всіх аспектах життя. Можливо, саме з цієї причини батько вирішив одружитися вдруге – на своїй колезі Любі. Вона переїхала до нас не одна. Крім мами, на додачу я отримав так само і сестричку. Виявилося, що з Мариною у мене багато спільного, адже ми були практично ровесниками. Росли разом, вчилися – а потім залишили батьківський будинок. Незважаючи на те, що ми жили в різних куточках країни, намагалися підтримувати зв’язок, дзвонити один одному і листуватися. Якось я зустрів Юлю. Поkохав її настільки сильно, що весь свій час присвячував лише їй. Марині це не сподобалося, тож наше спілкування припинилося.
Одружившись, ми з Юлею стали винаймати квартиру. Будучи на четвертому курсі, я знайшов роботу, щоб забезпечувати свою сім’ю. Зарnлату мені підняли незабаром, тому ми вирішили взяти в квартиру в іnотеку. Незабаром Юля повідомила мені радісну новину – ми станемо батьками. До 30 років я мав усе, що потрібно: квартиру, машину, сина, та ще й Юля чекала на другу дитину. Щоб поділитися радістю з рідними, ми вирішили одного разу поїхати до них у гості на вихідних. Куnили тортик – і попрямували до мого рідного міста. Через 4 години ми були на місці. Батько зустрів нас із величезною посмішкою, а коли дізнався про те, що стане дідусем вдруге – то мало не на руках нас носив. Під час вечері тато сказав мені, що Любі зараз не дуже добре. Але я вже не вперше помічав, що “не добре” їй прямо в дні наших візитів.
Сиділи до ночі, а за цей час Люба навіть не посміхнулася, жодного разу не привітала Юлю, що та стане мамою. Зате вона безперервно говорила про Марину. Щоразу, коли батько хотів поговорити про мене, Люба махала рукою і nродовжувала про свою дочку. Наступного ранку я провів Юлю на вокзал, вирішивши залишитися з батьком ще на один день. Ми поїхали на рибалку, під час якої батько зізнався, що Люба заздрить – заздрить тому, що до 30 років я досяг того, чого Марині не світить у найближчі десятиліття. Але хіба я ви нен у тому, що зведена сестра в такому становищі? Як би там не було, зла на матір із донькою я не тримаю: у мене своїх турбот вистачає. Але якщо Люба nродовжить діставати мого батька, то заберу старого до себе.
