Був випускний вечір, всі вже починали розходитися, тільки Раїса та Олег стояли далеко від метушні і обіймалися. -Невже тепер нам доведеться роз лучитися? Ти ж у місто поїдеш вчитися. -Ні, kохана, ми не роз лучимося ніколи. -Але твій тато мене ніколи не прийме, – опустила погляд дівчина. -Йому доведеться, ніхто мені більше не потрібен. Раїса був із дуже неблагополучної родини. Мати її була відома своєю аморальною поведінкою, вона з ким попало зрад жувала чоловікові.
А чоловік від горя пив. Так і жили у злиднях. Олег же із зразкової сім’ї. Його батько був власником кращої ферми на селі, а мама була вчителькою мови. Батько був kатегорично проти, щоб син вибрав за дружину дівчину з такої родини. Він вважав, що від такої не можуть наро дитися добрі діти. Скільки Олег не вмовляв батьків ухвалити його вибір, вони все одно при своїй думці залишалися. -Тату, але я люблю її! – говорив хлопець. -Ти ще багато любитимеш, а дівчина ця тобі не пара.
-Слухай батька, – казала мати. Тоді Олег сказав, що просто піде з дому разом із kоханою. З Раїсою домовилися зустрітися вранці о дев’ятій. Але хлопець не прийшов, замість нього прийшов батько. Сказав Раїсі, щоб вона забула про нього і більше не турбувала. Батьки замкнули Олега вдома обманним шляхом. Раїса розnлакалася і вирішила назавжди залишити село. З невеликою сумою у кишені вона вирушила до міста. Олег скільки не намагався, не зміг її знайти. Вони зустрілися за десять років. Тоді не мала значення батьківська думка, вони знову зійшлися і зажили нарешті щасливо.
