Якось захво ріла няня, а заміну знайти не змогла. Мені довелося дитину з собою взяти на роботу, бо не було з ким залишити. Мама мені зазвичай з дитиною доnомагала, але в той період теж працювала і не могла слідкувати за Владом. На роботі я домовилася з начальником, що залишуся тільки на половину дня, бо дитину треба погодувати і укласти спати після обіду. Син вів себе добре, але все одно заважав працювати. Йому то в туалет треба було, то помалювати, запитував про все. Колега, спостерігаючи за нами, протягнув мені візитку приватного дитячого саду і порекомендував віддати туди сина.
На вихідних я зайнялася цією справою. Сад мені сподобався. До того ж обійшовся значно деաевше, ніж няня. Владу там теж дуже сподобалося. На другий день ми з Денисом зіткнулися вранці, коли він свого сина в садок привів разом пішли на роботу і розговорилися. Ми в одному відділі працювали разом вже рік, але спілкувалися раніше завжди виключно по справі. Я навіть не підозрювала, що Денис батько одинак. Його син був ровесником Влада. Наші зіткнення несли постійний характер, тому ми познайомилися ближче.
Наші діти встигли подружитися. Одного разу я запросила Дениса з сином в гості, щоб пригостити своїм фірмовим пирогом. Влад до цього тиждень просив, щоб я покликала його друга до нас. Я думала: “Чому б і ні?” Поки діти гралися, ми розмовляли. Денис був дуже приємним чоловіком. Через тиждень він теж запросив нас з сином в гості. Так почався наш роман. Ми одружені вже сім років, чекаємо загальноу дитину. Зараз думаю, що, якби не було у мене першого нещасного шлюбу і дитини, я б ніколи не зустріла свою справжню любов. Добре, що все так склалося.
