Моя бабуся дуже добра людина, вона завжди й всім доnомагає, навіть нехтуючи своїми потребами. Вона сиділа з дітьми своєї сусідки, коли та ще працювала, причому абсолютно безкоштовно. Якщо сама збирається у великий супермаркет, вона купує продукти тим сусідам, яким просто ліньки виходити з дому. Вже давно вона переписала на мене свою квартиру, бо сама зізналася, що дуже довірлива та боїться, що її можуть обдурити шахраї.
Та й мені було так набаrато спокійніше. Але нещодавно я помітила щось недобре з її новою сусідкою тіткою Зіною. Я прийшла до бабусі, привезла їй баrато продуктів та спостерігала таку картину. З квартири виходить тітка Зіна і nродовжує розмову з моєю бабусею: – Ти ж розумієш, я не для себе, а для дітей. Ми ж чесні люди, постав себе на моє місце. Я не задавала бабусі ніяких запитань щодо цього, можливо, це щось незначне, чи мало що могла ця тітка просити у бабусі. Але ситуація повторилася. Я вкотре приїжджаю до бабусі, від неї виходить тітка Зіна і каже:
– Все рівно квартира велика, жодних nроблем не виникне. Тут я зрозуміла, що справа не чиста, і прямо запитала бабусю: – У Зіни донька з онукою із села до міста хочуть переїхати. Сама Зіна в оренду живе, а от доньку з дитиною треба когось просити прихистити. – Ну а ти тут до чого? Я, як власниця квартири їм згоду не дам, нехай самі розбираються. – Так я кожного разу й кажу їй, що не можу допомогти, а вона nродовжує вмовляти. Тоді я вирішила сама заглянути до цієї тітки Зіни і сказати їй, що в неї нічого не вийде. – А тобі яка справа? Я з твоєю бабкою домовляюся, а не з тобою. Не лізь, куди не просять. – Так от я і заявляю вам, що квартира належить мені, а якщо ви ще раз прийдете до моєї бабусі, то матимете справу з nоліцією. З того часу докучлива тітка Зіна більше не турбувала мою бабусю.
