Так вийшло, що у мене було дві дружини. З першої ми прожили разом майже 6 років. Все було добре, у нас навіть наро дилася дівчинка Злата. Але вийшло так, що ми з дружиною дуже часто сва рилися, у нас були різні погляди на життя. Я не міг зрозуміти її, а вона мене. Ми вирішили, що краще роз лучитися друзями, щоб не загострювати наші відносини і тим самим не шкодити дитині. Ми добре роз лучилися, я часто відвідував Злату, nлатив алі менти.
А потім через три роки познайомився з дівчиною Наталкою. Вона була молодша за мене на 4 роки, мені подобалася її яскравість, її оптимізм, але разом з тим вона була дуже істеричною. Їй не подобалося, що я приїжджаю до Злати, а значить бачуся зі своєю першою дружиною. Як би я не пояснював Наташі, що моя колишня дружина вже знайшла собі чоловіка, з яким зустрічається, Наташа все одно мене ревнувала. Навіть той факт, що ми одружилися ніяк не заспокоїв її. Але я продовжував їздити до першої дружини, точніше до дитини. І кожен раз Наташа нила:
-Ти думаєш, чому у нас з тобою дітей не виходить мати. -Ну і чому ж? -Бо твоя колишня дружина щось там наворожила, і тепер у нас не виходить. -Наташа, не вигадуй ці казки. Щоб мати дитину недостатньо пари місяців, це нормально. Як-то раз привіз я Наташу на дачу до друзів. А у них там є наш сусід дідусь, з юних років з ним знайомий, як з рідним з ним спілкуюся. І він мені часто повторює: -А ось у наш час роз лучень не існувало. Дитину шкода. Хоча я йому пояснював, що чудово спілкуюся зі Златою, але він все одно повторює цю фразу. А Наташу це дуже ранить, і вона починає черговий сkандал. Що навіть дід натякає їй на kолишню дружину…
