Сім’я Тоні була звичайна. Вона, чоловік і троє дітей школярів. У них була своя квартира, взята в іnотеку. А ще Тоні дістався будинок в селі, що залишився від бабусі. Жінка все дитинство провела в цьому будинку, з радістю приїжджала сюди на літо з дітьми. Взимку, на шостому місяці ваrітності, золовка Тоні вийшла заміж. Молодих терміново треба було забезпечувати квартирою. Всією сім’єю ледве-ледве нашкребли на початковий внесок в новобудові. Але там лише голі стіни. Необхідний ремонт. Щоб забезпечити молодят коштами на облаштування квартири, свекруха продала свою дачу в межах міста. Аллі Борисівні було вже майже сімдесят, тому доглядати за дачею їй було важко.
Вона вдова, дочка вийшла заміж і незабаром народить, так що доnомогти на дачі їй нікому. Але nродавши дачу, свекруха не захотіла відмовитися від ідеї вирощувати овочі своїми руками.Тому, попередивши невістку, забравши свою розсаду, вирушила до тієї в село. У Алли Борисівни з Тонею відносини були хорошими. Ніяких скан далів досі не було. Але ось з-за огірків з помідорами у них почався розлад. Справа в тому, що Тоня з чоловіком, отримавши в спадок будинок, розділили ділянку на дві зони: зона відпочинку, де були гойдалки, альтанка, мангал та інше; і земля під город.
Так от, свій город Тоня вже повністю засіяла. Так що для розсади, привезеної свекрухою, місця не залишилося. Алла Борисівна зажадала, щоб син демонтував гойдалки і мангал, щоб звільнилося місце для її городу. Але Тоня заперечила. Вони з чоловіком і дітьми створювали затишок не для того, щоб свекруха перелопатила все по-своєму. Природно, Тоня стала для Алли Борисівни головним ворогом. Ображена відмовою до глибини душі, бабуся навіть на онуків, що посміли підтримати матір, накричала. По сварившись з усіма, Алла Борисівна повернулася в місто, в свою квартиру, і з тих пір ні з ким з них, навіть своїм сином, не спілкується.
