З моєю дружиною ми роз лучилися 3 роки тому. Ми з Катею досі в прекрасних від носинах, але ми зрозуміли, що ми більше хороші друзі, ніж коханці, тому прийняли рішення розл учитися. За 5 років від носин у нас з Катею наро дилася прекрасна дочка, Лілія. Вона справжня Татова дочка, і хоч і було вирішено, що дочка буде жити з мамою після розлучення, але ми з нею бачимося дуже часто, а іноді Лілька приїжджає до тата з ночівлею. Вже рік я зустрічався з Марією до моменту даної історії. Вона здавалася мені прекрасною жінкою, добре ладнала з Лілією. Ми любили ходити в кіно втрьох і влаштовувати вечори піци. – Коханий, мої батьки запросили нас на дачу на цих вихідних, – сказала одного разу Маша, коли я тільки повернувся з роботи. – Ну, раз запросили, треба йти, – сказав я, сміючись. – Тільки є одна деталь.
Ти ж знаєш, що мої батьки не дуже раді присутності Лілії в нашому житті?! Можемо не брати її з собою, будь ласка? – Маш, я вже пообіцяв доньці, що ми проведемо вихідні разом. До того ж, твої батьки не були проти нашого весілля, знаючи, що у мене є дочка. Навпаки, вони дуже тепло прийняли Лілію в сім’ю. Прости, але моя дочка поїде зі мною, – заявив я. Наступного дня я поїхав за донькою. – Слухай, у мене призначена одна дуже важлива справа наступного тижня, – сказала Катя, – ти не проти забрати Лільку на тиждень, будь ласка? Я не думаю, що зможу відвезти її з собою. – Питаєш? З радістю, – заявив я, поки дочка плескала від радості, дізнавшись, що ми будемо разом цілий тиждень. Повернувшись додому, ми не виявили Машу вдома. Вона залишила записку, що вона на дачі, буде пізно.
Я навіть не буду вдаватися в подробиці, але наступні два дні Маша поводилася, як примхлива дитина, вона постійно огризалася і грубіянила доньці. Одного разу я повернувся з роботи раніше, щоб nорадувати своїх дівчаток несподіваною путівкою на море. Я тихо відкрив двері, щоб зробити їм сюрприз, але почув, як Маша кричить на Лілію за те, що та впустила її дорогу пудру, паралельно обзиваючи дочку жа хливими словами. Та тремтячими ручками намагалася зібрати пудру і виправдовувалася: – Тітка Маша, я хотіла пил витерти, я не навмисне, чесне слово. Я попрошу маму купити вам нову, або полагоджу цю. Не зліться, будь ласка. Побачивши мене, Маша трохи зніяковіла, але швид ко прийшла в себе і сказала: – Вибирай! Або я, або вона. Я з цією гадюкою жити не збираюся. Куди ми від неї подінемося, коли у нас свої народ яться? – Мені нема чого вибирати. Збирай речі, я викличу тобі таксі. Ми з донькою провели відмінні дні на морі, а по приїзду мені навіть дихалося легше в своїй квартирі без Маші. Ні про що я не шко дую.
