Я заміжня вже 15 років. Мені пощастило із чоловіком. Він дуже добра і чуйна людина. У нас уже двоє дітей-підлітків: хлопчик та дівчинка. Живемо нормально, тільки трохи тісно. У нас двокімнатна квартира, в якій ми проживаємо вчотирьох . Батьки чоловіка живуть у селі, але нещодавно батько чоловіка пішов із життя і свекруха залишилася сама. Щоб їй не було дуже важко, ми вирішили nродати її будинок у селі, додати грошей та придбати квартиру у місті. Свекруха погодилася, була рада цій ідеї.
Чоловік так і вчинив, але лихо в тому, що він записав її не на наше ім’я, а на ім’я мами. Я б , звичайно , не була проти , якщо б у мене не було золовки з жа хливим характером . Вона не любить працювати, живе за чужий рахунок, витрачає абияк і часто вішається на шию мого чоловіка. Вона постійно просить грошей та ніколи не повертає. Мій чоловік не може їй відмовити: адже вона має ще й сина, якого треба годувати. І ось, коли вона дізналася, що у мами квартира, одразу побігла до неї і почала вмовляти записати на неї квартиру, в яку ми з чоловіком вклали всі заощадження.
І вона може і відібрати цю квартиру. Вона ще не на таке здатна. А мати її шко дує. Брат теж ніколи їй не відмовляє – ні в чому. Я не можу собі пробачити, що не була уважною, і припустила таке, що чоловік записав квартиру не на наше ім’я. Як мені тепер вийти з цієї ситуації? З нею жити під одним дахом просто неможливо, віддати їй квартиру не можу, умовити свекруху дуже важко. І що мені робити в цьому виnадку – я гадки не маю.
