Прийшла якось Алла прийшла до сестри та почала розповідати: – Світлано, ти мені не повіриш, але щось дивне в моїй хаті коїться! Побачивши стурбоване обличчя сестри, Світлана відклала книгу і стала її уважно слухати, підперши підборіддя рукою. – Це вже не вперше! У мене речі в квартирі постійно міняються. Івана вдома немає вже тиждень, він у відрядженні, я зовсім одна. Але я точно не збожеволіла, сама нічого не чіпаю! Уявляєш, приходжу якось із роботи, а у мене в шафі бі лизна по кольорах розкладена. Я ніколи так не роблю! А другого дня хтось мій посуд переставив. Вчора взагалі повертаюся з роботи і бачу, що в мене штори інші висять.
– І хто це може бути окрім тебе? – спантеличено запитала сестра – Я не знаю, але в книзі про домових читала і… – Алло, ну що ти несеш! – пирснула Світлана на, – Зовсім з розуму вижила? Який ще домовий! – Ось ти смієшся, а я тобі правду кажу, – образилася сестра, – я йому вночі цукерок залишала, вони вранці зникли, а фантики в смітнику . Він ще в мене посуд іноді миє. – Господарський у тебе він, звичайно… Сестри ще трохи разом посиділи, а потім Світлана запропонувала переночувати у сестри і зловити цього домовика на місці злочину. Вночі сестри причаїлися і чекали. Ближче до дванадцяти пролунав звук вхідних дверей і шарудіння на кухні.
Алла дуже злякалася, а ось Світлана пішла перевірити. На кухні виявилася Ніна Павлівна – свекруха Алли. Світлана ще довго сміялася після цієї історії. Все досить банально вийшло. Іван ключі матері залишив. А недавно до неї її дочка переїхала зі своїми дітьми, вони їй спокою не давали, тому вона, втомившись від шуму, приходила до Алли відпочити. Щоб не заважати їй своєю присутністю, приходила або вночі, або коли та на роботі. А речі переставляла, бо хотіла доnомогти. Ніна Павлівна nлакала і вибачалася, що налякала Аллу. Алла заспокоїла жінку і запропонувала їй приходити, коли захочеться.
