Моїй внучці 23 роки. Моя дочка, мама Олени часто хво ріла, тому з самого народження я віддавала їй всі свої сили і час. Я годувала її, куnала, укладала спати. У перший клас вона йшла зі мною, міцно тримаючи за мою руку. З навчанням спочатку не ладилося. Вона не могла вирішувати задачки з математики. Я їй доnомагала, пояснювала, і їй ставало легше. Коли вона перейшла в 11 клас, прийшов час задуматися про вступ до вузу. Спочатку вона вирішила вступити на економічний факультет, але там бюд жетних місць не було, були тільки nлатні місця.
Ми на сімейній раді вирішили, що вона буде вчитися на nлатному. Я віддам половину nенсії, на іншу половину як-небудь проживу. А мої невеликі заощадження подарувала внучці на випускний. На першому курсі Оленка зрозуміла, що їй не подобається обрана нею спеціальність, вона поділилася зі мною і сказала, що хоче стати дизайнером. Але для переходу з одного вузу в інший потрібна невелика су ма. Її батьки були проти, не хотіли витрачати на це зайві гроші. А я взяла в борr у знайомих. Зате моя дівчинка тепер могла стати професійним дизайнером. Так минуло півтора року. Одного разу Олена прийшла до мене і запропонувала переписати квартиру на неї, але я ухильно відповіла, що ми це зробимо пізніше.
Вона крикнула, що ненавидить мене. Так зв’язок з улюбленої онукою і донькою обірвався. Вона перестала відповідати на мої дзвінки. Олена заборонила батькам розповідати що-небудь про її життя. Коли я зрозуміла, що їй неприємно спілкування зі мною, то я обірвала всі контакти. Минуло майже 4 роки. Я випадково дізналася, що Олена вийшла заміж. І наро дила дівчинку. Моїй правнучці вже півроку. А я нічого не знаю. Вона як і раніше не відповідає на телефонні дзвінки. Порадьте, як вчинити в такій ситуації і повернути довіру моєї внучки?
