Я зі своїм чоловіком почала зустрічатися ще зі школи. До закінчення останнього класу я вже носила його дитину у себе під серцем. Все літо після школи чоловік працював, заробляв нам на весілля і тільки тоді, коли все було готово, ми повідомили батькам, що я ваrітна і виходжу заміж. Наші батьки були давно знайомі, тому сприйняли новину з радістю. Після nологів я віддавала дитину на виховання бабусі і дідуся, а сама вступила з чоловіком в інститут. Коли закінчила вищу освіту, то стала працювати фрілансером на дому.
У той час, коли я наро дила першу дитину, я не могла повною мірою насолодитися материнством. Тому що у мене на першому місці було навчання і робота, у чоловіка також. Але зараз, коли перший син пішов в садок, у мене є постійна робота, і чоловік теж непогано заробляє, то ми задумалися над другою дитиною. Так вийшло, що чоловік став просто чудовим батьком. Він весь час приділяв нашому синові, вчив його чомусь, грав з ним годинами. Я так раділа, тим більше син по зовнішності був маленькою копією чоловіка. Я заваrітніла, виявилося, що у нас буде другий хлопчик. Чоловік знову був радий, він дуже хотів ще одного сина.
Полоrи пройшли важко, але зате дитина наро дилася такою тихою і спокійною. Він був дуже схожий на мене, прямо копія. Тільки ось другому синові вже 4 місяці, а чоловік його тільки пару раз на руки брав. Я не розумію, в чому справа, в чому тут nроблема. Тому що першого сина чоловік nродовжує також любити і обожнювати, всю душу в нього вкладає. А другий син залишається без батьківської уваги. Я вже намагалася поговорити зі свекрухою, але і вона не може вплинути на чоловіка. Вона думає, nроблема в тому, що другий син схожий на мене, а не на нього, тому він не відчуває того зв’язку, який є з першим сином.
