Від носини свекрухи і невістки завжди були складними. Може це пов’язано з тим, що вони намагаються конкурувати за любов спочатку сина, а потім онуків? Йде якесь суперництво з молодим поколінням, може і тому завжди слово “свекруха” в нашій свідомості асоціюється з чимось негативним. Коли я народ жувала другу дитину, малюка мого ні з ким було залишати. Чоловік весь день на роботі, а мої батьки живуть далеко. Довелося попросити свекруху. Моєму синові півтора рочки, і в перший раз на кілька днів я довіряла їй дитину.
Я написала точний режим дня: коли треба годувати, коли укладати, коли гуляти. Написала, що йому можна, а що не можна з їжі. Я написала все дуже докладно, і коли ми приїхали, я їй навіть прочитала і попросила, щоб не порушувала режим дня. Навіть звички і навички описала. Ви подумаєте, що я цокнута матуся? Ні, просто знаю, яка вона безвідповідальна. У неї досить-таки див не поняття про любов до онука. Звісно, ніхто і не збирався користуватися моєю інструкцією. Після нашого від’їзду вона викинула мій листок у сміття (S/V). Годувала вона його тим, що сама їла і тоді, коли сама хотіла їсти. Вдень взагалі не вкладала, а гуляла під час сну.
Спати не головне для неї, головне, щоб дитина була сита. Вона була впевнена, що вона знає, як правильно ростити дітей, адже вона двох виростила. Це зараз матусі по книжках дітей ростять. І ці всі нововведення лише манія цокнутих матусь. Після того, як ми забрали малюка, бід ний кілька днів здригався від гучних звуків, так як вона весь час на нього кричала, а то раптом він щось розіб’є або сам пораниться. В результаті у дитини збився ритм. Мені місяць знадобився, щоб налагодити його режим: вчасно укладати, вчасно годувати. Ось чого мені варто було довірити дитину бабусі. Краще б чоловік взяв відгул на роботі, сам посидів би з дитиною. Так що мої дорогі, перед тим як залишити дитину зі свекрухою, гарненько все обміркуйте. А чи варто довірити?