Ми з чоловіком минулого року виkупили дачу у його мами та сестри. Обновили меблі, змінили все. А зараз вони не можуть дочекатися літа, щоби провести його там. Дуже цікаво виходить. Свекруха туди не їздила, дачу можна було вважати занедбаною. Мені було образливо. Невже не можна було її подарувати, вона нікому не потрібна. Зараз я рада, що так вийшло. Тому що ми встигли переоформити її на себе.
Тепер вона повністю належить нам. Дача була збудована дідусем Андрія багато років тому. Цегляний будиночок, веранда… Проте згодом усе це було зіпсовано. Трава настільки заросла, що неможливо було пройти. Потрібно було багато часу, щоб привести це все в порядок. Мрія збулася, у нас була гарна і акуратна ділянка. Ми навіть хотіли змінити роботу, щоб заробляти віддалено. Майже все було готове, залишилося тільки привезти посуд і меблі, що бракували. Андрій поділився нашим здобутком зі своєю сім’єю. Вони були шоkовані, коли побачили фотографії.
Щойно надворі потепліло, свекруха із золовкою почали натякати те що, що хочуть літо на дачі провести. Я сказала, що проти, адже вони не входили до наших планів. Мама Андрія була в люті. Вони ж уступили нам дачу, а тепер ми їх не пускаємо туди. Чоловік казав, що вони можуть інколи приїжджати, але я перебила. Сказала, що гостюватимуть тоді, коли ми їх запросимо. Тепер Андрій отримує сотні повідомлень про те, що він є підкаблучником. Не має жодного слова у цьому будинку. Але він чудово розуміє, що я зробила це заради нашого ж щастя. Мені теж надходили повідомлення, але я одразу ж заблокувала їхні номери.
