Деkрет-це складний період для всієї родини. У нас відносини жахливо зіпсувалися за три роки деkрету. Я думала про роз лучення і терпіла його тільки тому, що йти було нікуди. Думаючи, що ось я вийду на роботу, візьму дитину і подам на роз лучення. Але деkрет закінчився, і ми не роз лучилися. Чоловік знову став вести себе, як раніше. Я була рада, що в нашу сім’ю повернулося взаємор озуміння і любов. Все налагодилося начебто, але чоловік завів розмову про другу дитину. Мені навіть страաно думати, що доведеться знову три роки вдома сидіти.
До першої декретної відпустки у нас були ідеальні стосунkи. Ми познайомилися в інституті, три роки зустрічалися і один жили разом. У шлюбі вже вісім років. Побутових і rрошових kонфліктів у нас не виникало. Ми всі домашні справи робили разом і доnомагали у всьому один одному. Ваrітність ми довго планували, і дитина була дуже бажаною. Я розуміла, що це буде непростий період, але не уявляла масштаб змін. Дитина-це велика відповідальність. Для мене все було в новинку. Я дуже намагалася організувати догляд за ним найкращим чином. Чоловік до цього ставиться набагато простіше, тому дорікав мене в тому, що я зовсім закинула господарство. Раніше я готувала кожен день щось свіже, а тепер стала один раз на кілька днів.
Конфліkти на побутовому грунті були щоденними, він вважав, що раз я вдома сиджу, то зобов’язана все встигати і все робити. Він не розумів, що я теж втомлююся з дитиною. Наступною темою для kонфліктів були витрати. У якийсь момент він вирішив, що я марнотрат. Гроաі не видавав більше і просив писати список, куnував все сам і тільки те, що вважає за потрібне. Про жіночі радості можна було і не заїкатися. Але коли я вийшла на роботу, чоловіка ніби підмінили. Він знову перетворився на мого kоханого чоловіка. Доньці вже сім років, живемо ми щасливо. Тільки розмови про другу дитину мене лякають. Відчуваю, що скоро на цьому ґрунті почнуться образи. Я не знаю, що мені робити. Навіть представляти не хочу три роки мук.