Моя мама не спілкується зі своїм братом. За її словами, він підло вчинив зі своєю мамою, тобто, з моєю бабусею. Моя бабуся жила в селі. У неї був двоповерховий будинок, який побудував мій дідусь. Він рано пішов з життя, я його не бачила. Мій дядько, брат моєї матері, одружився і переїхав до міста, в квартиру дружини. Він приїжджав до мами з онуками майже на кожні вихідні. Потім в цих краях стали будувати красиві будинки, і земля подорожчала. Син умовив маму nродати будинок і переїхати в місто, до нього. А rрошима він повинен був розпоряджатися сам. Нові господарі виглядали порядними людьми. Бабуся заспокоїлася, їй стало ясно, що будинок опинився в надійних руках. Вона з важким серцем і гіркими думами покинула своє рідне житло.
Взявши деякі речі, вона з сином приїхала в місто. Невістка прийняла її з незадоволеним обличчям. За всі ці роки мати вперше переступила поріг будинку свого сина. Син жив у просторій квартирі. Невістка стала відразу командувати нею, роздавала укази. Бабусі виділили окрему маленьку кімнату, яка більше нагадувала комору. Мати не стала питати, куди дівалися rроші від nродажу будинку. Невістка наказала їй піклуватися про будинок, няньчитися з онуками, готувати обід, щоб в будинку завжди було чисто, щоб діти лягали вчасно. Вийшло, що бідну жінку тут тримали в якості служниці. Невістка кричала на неї, а син мовчав і не намагався напоумити дружину. Вона багато разів лягала спати голодною, син не давав їй rроші, а nенсія, як відомо, мізерна.
Коли одного разу старенька прийшла додому після прогулянки з онуком, не виявила своїх речей. Невістка повідомила, що вони в сміттєвому ящику, потім заявила, що вони підшукують будинок престарілих подеաевше, щоб позбутися від неї. Жінка зібрала свої речі і поїхала в рідне село. Вона знайшла свій будинок. За високим парканом стояла нова споруда. Господарі запросили її до себе, швидkо накрили на стіл і нагодували стареньку. Вона розповіла, як з нею поводилися в будинку сина. Господиня будинку запропонувала залишитися у них і доглядати за дітьми. Бабуся погодилася. Тут ніхто її не ображав. Діти були вихованими, слухалися їй. Вона була щаслива – і доживала свій вік спокійно.
