Інна вийшла заміж в дев’ятнадцять років. Свекруха оточила її великою турботою і увагою. Змушувала сина виконувати найменші бажання дружини. Натякала на те, що з нетерпінням чекає внучат. Незабаром Інна заваrітніла. Чоловік і свекруха не відходили від неї ні на крок. Водили до ліkаря разом. Сумлінно виконували призначення ліkаря. На шостий місяць ваrітності вони несподівано дізналися, що з сердечком малюка не все в порядку. Лікар Інни запропонував перервати вагітність. Але вона чула від подруг, що при великих термінах ваrітності її переривання може привести до непоправних наслідків.
До того ж, вона і без цього не погодилася б. Її підтримували також мати і бабуся. А ось свекруха і чоловік поводилися дивно. Дізнавшись про стан сердечка малюка, вони різко змінилися, перестали піклуватися і доглядати за Інною. Говорили, що не збираються все життя няньчитися з ін валідом. Інні було дуже боляче і приkро. Прокинувшись наступного ранку, вона побачила, як чоловік поспіхом пакує свої речі. Він сказав, що їде до матері. Це було останнім ударом. Інна була пригнічена. Дізнавшись, що чоловік пішов, мати з бабусею відразу приїхали.
Найбільше Інні допомогла бабуся. У найважчі хвилини вона була поруч. Заспокоювала внучку, гладила по голові, говорила, що діагноз може і не підтвердитися. Вони ж самі не знають на сто відсотків. Так що, все буде добре, і не треба так хвилю ватися. Вона і мати за будь-яких обставин будуть поруч. Малюк наро дився в термін. Дитину взяли на обстеження. Через три дні ліkарі принесли дитину. Привітали і сказали, що з сердечком все в порядку, але іноді треба проводити обстеження. Наступного ранку, підійшовши до вікна, Інна побачила чоловіка і свекруху. Вони стояли з важкими сумками для передачі. Коли Інну виписали, подзвонив чоловік і благав, щоб вона пробачила його і матір. Чоловік повернувся додому. Живуть як і раніше, хоча у Інни залишився неприємний осад на душі.
