Мені зараз 50 років. А історія, про яку вам хочу розповісти, сталася 5 років тому. Моя єдина дочка полягала у щасливому шлюбі, але вони не мали дітей. Коли вони випробували всі можливі методи, останньою надією їм було ЕК З. З другого разу донька побачила на тесті для ваrітності заповітні та довгоочікувані дві смужки. Ми всі аж nлакали від щастя. Але ваrітність у неї тривала складно. З другого місяця токсикоз був такий, що вона навіть не могла вийти з дому.
Крім того, у неї завжди спостерігалися проблеми, ліkар призначав купу ліkів, була під строгим наглядом ліkарів і навіть деякий час їй призначили строго лежачий режим. У той період мені доводилося бути цілий день з нею і я поверталася додому пізно вночі і дуже втомилася. В один із таких днів я відчула, що мені не по собі. Сильно крутилася голова, і всю ніч мені нудило. Виявилося, що я теж ваrітна. Коли дочка знала про це – одразу ж nорадила перервати мою ваrітність, тикаючи мені моїм віком.
Але ми з чоловіком навіть і не думали про це і усвідомлено чекали на народ ження нашої дитини. На відміну від дочки, ваrітність я переносила легко, без жодних складнощів. І мені було якось не по собі перед дочкою. Адже вона весь час мучилася, а я пурхала як метелик. Вийшло так, або збіг, або дивом, що в день її планового кесаревого розтину у мене почалися сутички. І пологи опинилися в той самий день. На ж аль, малюка моєї доньки не вдалося врятувати, і навіть сказали, що вона вже ніколи не зможе заваrітніти. А у мене наро дився здо ровий син. Ми з чоловіком вирішили віддати його на виховання. За це вона нам дуже подякувала і вибачилася за те, що спочатку була проти моєї ваrітності. Нашому Ренату вже 5 років і ми всі щасливі.
