Я в шлюбі вже дванадцять років, і у мене є син, якому в цьому році виповниться десять років. Ми живемо добре, особливо з тих пір, як погасили іnотеку. Однак це не тому, що ми щасливі люди, а тому, що ми багато працювали, щоб заробити rроші. У мого чоловіка є брат. Йому 29 років, він неодружений, у нього немає дівчини, живе з матір’ю і працює сторожем через добу. Здобув вищу освіту, хороший фахівець, але на жаль, не хоче працювати: “не буду працювати за rроші, я високо ціную свою працю і свій час”. Моя свекруха була згодна з ним.
Ми одружилися відразу після закінчення університету. Жили в моїй власній квартирі, яка мені дісталася від батьків. Я працювала продавщицею, мила підлоги, розносила пошту, чоловік працював сторожем, вантажником. Він брався за все, що приносило rроші. В даний час він в основному займається ремонтом будинків, а я – дизайном інтер’єрів і ландшафтним дизайном. Зараз у нас є свій будинок, син, ми з чоловіком часто працюємо разом: я розробляю проект, а він його реалізує. Намагаємося в міру можливості допомагати батькам.
А ось брат чоловіка завжди потребує доnомоги. Чоловік намагався пояснити братові, що в наші дні важко знайти високооплачувану роботу, але він заявив, що не збирається працювати за коnійки. Чоловік, який мав вищу освіту і не гребував працювати сторожем, мовчки слухав. Він не став сперечатися з мамою, було марно. Мій дівер живе без особливих зусиль: живе за рахунок інших, за наш рахунок. Він думав, що ми rроші лопатою гребемо. Йому було все одно, якою працею ми заробляємо на життя. Свекруха вимагає, щоб мій чоловік щомісяця давав rроші братові. Але тільки ось, з якого дива?
