Мої батьки роз лучилися, коли я вчилася в третьому класі. З цього етапу мого життя пам’ятаю лише те, що і мама, і тато були запальні. Наша сім’я жила в орендованій квартирі, тому, коли мої батьки роз лучилися, ми з мамою переїхали жити до бабусі, а тато-до своїх батьків. Ще за життя бабуся оформила квартиру на нас з мамою. З її відходом ми залишилися жити там. З татом я бачилася не часто, він постійно пропадав у відрядженнях.
З його батьками я не спілкувалася, і коли саме він залишився один, не знала. Закінчивши школу, я вступила до столичного вузу, маючи намір там і залишитися жити. Але незабаром зрозуміла, що це місто мені не подобається. Відучилася. Отримала диплом і повернулася додому. Мама не дуже-то і зраділа моєму поверненню. Вона вийшла заміж, і я виявилася третьою зайвою. Але ми з нею домовилися, що я з’їду, як тільки буду мати можливість орендувати собі квартиру. Мамин чоловік справив на мене неrативне враження. Він посміхався, а очі залишалися злими.
Незабаром після мого повернення зі столиці не стало батька. Я виявилася єдиною спадкоємицею двокімнатної квартири. Місяців шість, після того як я переїхала вже в свою квартиру, ми з мамою практично не спілкувалися. Одного разу вона приїхала до мене поговорити. – Ти вже маєш свою, власну квартиру. Якщо друга квартира стане тільки моєю, то це буде чесно. Перепиши свою половину на мене. – Я в бабусину квартиру лізти не буду. Живи собі, не тужи. Все одно вона буде моєю — – відповіла я їй і обіцяла подумати. Я підозрюю, що її науськав чоловік. Я побоююся того, що, коли мати залишиться єдиною господинею, чоловік яким-небудь чином відбере у неї житло. Доказів у мене, звичайно ж, немає. А мама, на мої слова, сказала, мовляв, я їй заздрю, тому що у мене немає чоловіка.
