Після весілля ми з чоловіком вирішили економити на всьому доти, доки не накопичимо на квартиру, адже на орендованій нам було жахливо незручно жити. За півроку я дізналася, що ваrітна. Нам було зовсім не до дитини, тому ми вирішили позбутися її, поки термін був зовсім незначним. Але чоловік якось ляпнув про мою ваrітність, і свекруха заборонила нам навіть думати про це. Проблема з квартирою ще висіла у повітрі. Свекруха зі своєю донькою жила у своїй однокімнатній квартирі, до неї переїхати було ніяк. Моя мама жила в іншому місті, тож її квартиру ми теж не розглядали. Тут з’явилася бабуся по мамі. Вона запропонувала нам свій будинок. Баба Таня живе одна вже понад 15 років.
Вона має велику 3-кімнатну квартиру, де вона свого часу жила з чоловіком і дітьми. На жаль, доля виявилася жорстокою до баби Тані… вона залишилася сама. Вона наполягала на тому, щоб ми переїхали до неї, аргументуючи це тим, що гроші, які раніше йшли на орендоване житло, можна відкласти на свою мрію – квартиру. Ми погодились. А хто б не погодився? Це ж якась пропозиція відмінна. Ми були на сьомому небі від радості, але, як виявилося пізніше, даремно так рано тріумфували. Моя ваrітність протікала добре, без токсикозів та іншого жа ху. Єдине, бабуся Таня перетворила свою квартиру на музей, і щоразу, коли ми брали щось, не запитавши заздалегідь, вона зіпсувала: “Це чіпати не можна, то не можна!”. Загалом, дійшли ми до терміну 39 тижнів, і однієї світлої ночі у мене почалися сутички.
Малятко наро дилося красивою та здоровою. Але тут у нас почався хаос у хаті. Баба Таня кричала на нас щоразу, коли донька nлакала. Дитина була спокійна, але, коли дівчинка плакала, її прабабуся кричала голосніше, щоб я заткнула дитину. Потім дочка почала ходити, тримаючись за диван. Бабуся не дозволяла їй крокувати в залі, тому що там був паркет, на якому друкувалися ніжки правнучки. Коли я одного разу залишила доньку з прабабусею і пішла в магазин, повернувшись, виявила жахливу сцену: баба Таня погрожувала вда рити доньку за те, що та не їсть манну кашу. Я дочекалася чоловіка і поставила його перед вибором: або ми разом переїжджаємо на знімну, або з донькою я переїжджаю до мами. Ви б бачили, як моя малеча билася в істериці через своюпрабабку. Я цього їй ніколи не пробачу, нізащо!
