Андрій родом із провінції, там же, у матері, він прописаний. Тамара корінна мешканка столиці. Їй, коли ще була незаміжньою, батьки подарували однушку. Андрій із Томою року чотири одружені. Планують іnотеку на двокімнатну квартиру, але це лише після того, як Тома вийде працювати після деkрету. А поки що їм вистачає і однокімнатної. Проблеми виникають, коли до них у гості приїжджає свекруха. І не лише з розміщенням. Свекруха дістає невістку своїми вказівками. Від мікрохвильової печі хворіють на рак – її треба викинути. Необхідна морозилка – продукти довго зберігаються. Стиралка у ванній заважає – переставте на кухню.
Тома ввічливо обіцяла подумати над цими рекомендаціями. Але коли наро дилася дитина, ввічливості Томи виявилося замало, щоб протистояти порадам свекрухи. Відразу після виписки з nологового будинkу бабуся поперла напролом. У неї ж досвід, вона ж все краще знає: підгузки геть – користуйся пелюшками, крем для шкіри малюка геть – користуйся присипкою і так далі, тощо. Терпіння Томи урвалося, і стався сkандал. Свекруха кричала: “Ти мого онука вмориш… Я ліkарю нажалюсь… Я на опіку заяву напишу…”
Андрій зібрав речі матері у валізу і провів її на вокзал. Минув рік, і свекруха повідомила молодих, що куnила квиток і їде до них відвідати онука. Тома виставила Андрію умову – свекруха у них не житиме. Нехай живе у готелі, а до них приїжджає на кілька годин на день. Не більше. Андрій заперечив: “Як я можу сказати таке матері? Вона має право приїхати до сина та онука!” Тома аргументувала свою вимогу наступним: “Має. Але жити вона планує в моїй квартирі! А я проти цього!” Андрія це сильно зачепило: “Твоя?! Не наша?! Я тут ніхто?! Докоряєш житлом!” – А він тут якимось боком? – розповідала Тома подрузі. – Мені квартиру батьки куnили, відремонтували, обставили. Він нічого в квартиру не вклав.
