Мишко зі Світланою були сусідами. Різниця у п’ять років, різні за характером, по-різному навчалися у школі. Вони ніколи не спілкувалися, але завжди зазирали один на одного. Йшов час, Мишко пішов до а рм ії, потім поїхав до іншого міста вчитися. Там і жила Даша, якій сподобався Мишко, мати Даші зробила все, щоб Мишко звернув увагу на її дочку. Незабаром вони одружилися; Даша жила з чоловіком, а мати її була їхньою сусідкою. Квартира була орендована, тому теща його щодня пилила через відсутність власної. А потім взагалі стала говорити, що він не пара її донечці. Миші була неприємна тещина присутність у його будинку, він намагався догодити їй, але ставало тільки гірше. У результаті – розлучення. Даша пла кала, благала чоловіка залишитися з нею, але Мишко поїхав назад до себе додому.
Перед від’їздом зятя, теща на його очах кидала по кутках якийсь пил, на запитання «що ви робите?», теща відповідала: «Тебе виживаю, щоб ти не одружився ніколи». По приїзду додому, з Мишком справді не розмовляли всі дівчата; він навіть повірив у прокляття тещі. Якось, повертаючись, як завжди, з роботи, він зустрів дівчину, дуже гарну, блакитнооку, з кучерявим волоссям. Виявилося, це його сусідка Світлана. Він намагався заговорити з нею, але вона навіть не звернула на нього уваги. Знову він згадав тещу та її змови. Світлана була одруженою жінкою на той момент; коли Мишко дізнався – то сильно засмутився. Він навіяв собі, що на ньому реально порча; пішов до місцевої гадалки-знахарки, вона з нього все зняла.
І тільки потім Мишко відчув себе навіть молодшим і впевненішим. Він одразу почав помічати на собі жіночі погляди. І зі Світланою став частіше зустрічатися. Світлана одразу згадала давню симпатію. Через кілька місяців вона розлучилася з чоловіком, а Михайло зробив їй пропозицію, і вони одружилися. Пізніше він зв’язався з колишньою дружиною, вона вибачалася за матір. Через матір і в неї не склалося особисте життя. Та й мати просила передати вибачення, бо сильно хво ріла після своїх змов.
