Маша з Костею познайомилися у спільній компанії на святкуванні Нового року. Вони були дуже різні. Костя спокійний, врівноважений чоловік, для котрого головною цінністю є сім’я. А Маша запальна та імпульсивна дівчина, яка боїться самотності, і вважає, що треба вийти заміж, бо так належить, щоби створити сім’ю і не відставати від інших. У момент їхнього знайомства у Маші був молодий чоловік, з яким вони роз лучилися. Перший хлопець Маші втопився n’яним. Другий чоловік потраnив в ава рію та помер. Незабаром вона познайомилася з іншим. Через деякий час Маша заваrітніла та наро дила доньку. Але через чотири місяці вона nомерла, а хлопець пішов за місяць після nологів. Отак у Маші з’явилася фобія, патологічний страх самотності. Люди стали розпускати плітки, що вона несе сме рть і чоловікам, і своїм дітям, потрібно триматися від неї подалі.
Після знайомства з Костею вони одразу почали жити разом. Напевно, завдяки відмінностям у характерах вони так добре ладнали один з одним. Маша мала два викидні, і Костя був з нею поруч весь цей час. Він дуже хотів дитину, а Маша ставилася до цього по-іншому. Вона хотіла наро дити тільки тому, щоб була сім’я, і щоб Костя нарешті одружився з нею, щоб вона знову не залишилася сама. Через деякий час вона знову заваrітніла, і в п’ятому місяці ваrітності вони з Костею одружилися. Маша була щасливою. Костя мріяв про доньку. Вони з Машею домовилися, що якщо буде дівчинка, ім’я вибере Костя, а якщо буде хлопчик, Маша вибере. Вона не приховувала, що хоче назвати сина на честь свого першого кохання. Але ж наро дилася дівчинка. Костя дав її ім’я Лілія. Так пишався тим, що батько дочки.
Вставав ночами, вранці гуляв з нею, проводив увесь свій вільний час. Лілія була батьковою донькою. Їхнє безмежне кохання було взаємним. Але незабаром Костя помер, зупинка серця. Лілія у чотири роки залишилася без батька. Через 3 місяці Маша знайшла собі нового мужика, бо боялася залишитись сама. Їй було важливо перебувати у стосунках, бути чиєюсь жінкою. А Лілія лише заважала. Маша не займалася розвитком Лілії. Вона не відвідувала гуртки, секції, лише якісь безkоштовні варіанти розвивашок. Гроաей вона не хотіла витрачати на дочку, і свого часу теж. Лілія у дев’ять років сама ходила і до школи, і на заняття. Лілія залишилася одна, без батьківського кохання та теплоти. Вона тримала спільні фотографії із татом під подушкою. Дуже вже дівчинка сумувала за татом.
