Одного разу малознайомий чоловік попросив Марію забрати його сина з садка. Жінка і уявити не могла, що з цього вийде.

ИНТЕРЕСНАЯ ЖИЗНЬ
Advertisements        

Зібралася вся сім’я. Потрібно було вирішувати питання осиротілої Лізи. Ніхто не хотів брати на себе таку відповідальність. Одні думали, що це затратно, інші, що це не їхня справа. Старший з сім’ї сказав останнє слово: – Дитину віддамо в дитячий будинок. На балконі kурила Маша і стежила за ходом обговорення. Після цих слів вона пішла в кімнату до п’ятирічної Лізи, яка сиділа і мовчки дивилася на квітку. – Ліза, ти не проти пожити у мене? – запитала вона голосно, щоб усі почули. – Ні, не проти, – відповіла дівчинка і обняла Марію. У перший час Маші було дуже важко: дитину треба записати в дитячий сад, купити деякі речі, організувати побут. Марія працювала, але встигла за тиждень куnити все необхідне, записати дитину в садок. Ліза доnомагала опікунці всім, чим могла: виконувала деякі обов’язки по дому, вранці будила Марію на роботу.

Скоро вони разом виходили з дому. Одного разу вони трохи запізнилися в дитячий сад і біля входу зустріли ставного чоловіка разом з хлопчиком. – Марія, Сергій, здрастуйте. Діти, доброго ранку. Знімаємо взуття, курточки і заходимо. Чоловік привітався з вихователькою і запитав: – Теж на роботу спізнюєтеся? – Та ні, не особливо, – відповіла Марія. – Мені нескладно. А де ви працюєте? – Вони поговорили, попрощалися і розлетілись по роботах. Увечері Маша прийшла за Лізою і бачить, що того хлопчика, який був з Сергієм, ще не забрали. Тут задзвонив телефон. – Марія, добрий вечір. Це Сергій. У мене до вас таке прохання.

Advertisements        

Я затримуюся на роботі, будь ласка, заберіть мого хлопчика до себе на цей вечір, потім можете у мене просити все, що хочете. Як тільки закінчу, я приїду за ним. Маша погодилася. Дітлахи грали до вечора. Близько одинадцятої години Сергій приїхав. – Приношу вам свої вибачення , – і подарував Маші букет квітів , – Ви мені дуже доnомогли, спасибі. Якщо ви не проти, я хотів би запросити Вас кудись. – Не проти, – сказала Марія і посміхнулася. Сергій доnомагав хлопчику одягатися, а Марія думала про дітей, які щасливо грали, і про симпатичного чоловіка, який подарував квіти. Тільки, про дружину Сергія вона нічого не знала. – Тату, я скучив за мамою. Можемо поїхати до неї? – Сьогодні вже пізно, синку. Але обіцяю, на вихідних поїдемо. Через день Марія і Сергій зустрілися в ресторані. Через пару днів Марія і Ліза вже були в гостях у Сергія. День за днем вони ставали все ближче і ближче. Діти добре ладили один з одним, а стосунки Марії та Сергія перетворилися на романтичні. Вони ділили відповідальність і підтримували один одного в їх такому важкому виборі.

Advertisements