Я вчуся на юридичному факультеті, вчився завжди аби як, але після одного випадку все змінилося. Йшов я на зупинку, стою на світлофорі. Бачу, дідулька хоче пройти на червоний, а там машина мчить. Їли як встиг його за руку схопити і притягнути до себе. – Дідусь, ну ви чого? Не бачите, що червоний горить. – розсердився я. Коли дідусь подивився на мене, то я побачив на його очах сльо зи. Мені стало не по собі. – Вибачте, що накричав на вас. У вас щось сталося? Давайте сядемо на лавку, і ви мені все розкажите. Дідусь представився мені, його звуть Борис Іванович. – Ой синку, як же я зглупив. Нещодавно поїхав до друга в Сургут. Познайомився з його сусідкою Іриною. Жінка-вогонь, всього-то 40 років.
Полюбив її, а вона мені відповіла взаємністю. Через місяць приїхала до мене жити. Я їй пропозицію зробив. Напередодні її дня народження, я запитав, що вона хоче в подарунок. Ірина засміялася і сказала, що хоче мою квартиру. Я як старий дурень, пішов і дарчу оформив. Мені 60 років, а я як дурень повівся. Після того, як квартиру на неї переписав. Ірина відразу ж поїхала до матері, сказавши, що вона хворіє. Я чекав її, дзвонив, писав, але вона не відповідала. А потім з’явилися її дві дочки. Розмахували папірцями якимись перед моїм обличчям.
Сказали, що тепер квартира їх, мати передарувала. А сама Ірина злягла в моrилу. – Ось це історія. Я вчуся на юриста, знаю, що подаровану квартиру повернути не вийде. Але начебто в законі є пункт, за яким ви можете анулювати договір дарування. Вам потрібно звернутися до суду, я готовий вам доnомогти. Давайте, завтра зустрінемося на цьому місці і підемо до су ду. Перед тим, як піти на зустріч з Борисом Івановичем я поговорив зі своїми викладачами. Я зробив все, щоб суд анулював договір дарування. У мене вийшло, тому що Ірина відразу ж передарувала квартиру своїм дочкам протягом двох тижнів, а за законом так не можна. Ірина обдурила довірливого чоловіка. Її дочкам довелося виїхати до себе в Сургут ні з чим. Борис Іванович в подяку мені дозволив пожити у нього.
