Тепер, дорогі читачки, ми маємо наукове виправдання, щоб з чистою совістю уникати «коханих родичів». А якщо раптом хтось з особливо активних заявить: «Чому це ти навіть не приїжджаєш, не допомагаєш рідній тітці картоплю копати?» або «Братом називаєшся, а навіть у гості не кличеш», сміливо відправляйте їм посилання на дослідження голландських учених. Опубліковано воно, до речі, в авторитетному журналі Social Psychological and Personality Science.
Так ось, згідно з дослідженнями психологів Ольги Ставрової та Доннінга Рена з Тілбурзького університету, регулярне тісне спілкування з родичами… погіршує самопочуття та підвищує ризик смертності. Цей висновок вчені зробили на основі аналізу опитувань та спостережень за 50 000 учасників соціального Європейського опитування, починаючи з 1984 року. Виявилося, що люди, які звели спілкування з родичами до 1-2 разів на місяць, значно покращили свій психічний стан.
А ті, хто жив разом з родичами та вимушено спілкувався з ними щодня, набагато частіше страждали від заниженої самооцінки, невдоволенням життям, дратівливості, депресій та нервозності. При цьому повна відсутність контактів з ріднею також негативно позначалася на психологічному стані, як і необхідність бачитися з ними щодня. Ідеальною формулою, на думку психологів, є спілкування з родичами раз на місяць, а з найближчими – раз на тиждень. Такий режим дозволяє уникати «низькоякісного» спілкування, яке сприймається як обов’язок, а не задоволення, спричиняє стрес і навіть збільшує ризик передчасної смерті. Тож наше: «Ви моєї смерті хочете на цій картоплі?» — це, звичайно, жарт, але лише частково.
