Я залишила свою дочку жити з першим чоловіком. Їй тоді було десять років. Так склалися обставини, що я закохалася в іншого чоловіка. Бувають почуття, перед якими неможливо встояти, і саме так сталося у мене з Миколою. Максим та дочка відійшли на другий план, і я була готова поїхати з Миколою хоч на край світу. Однак він поставив мені умову: дитину від іншого чоловіка не прийме. Якщо я хочу бути з ним, мені потрібно залишити дочку у минулому. Увечері я поговорила з Максимом, сказала, що подаю на розлучення і їду.
Дочці я нічого не пояснювала, залишивши це на чоловіка. Ми з Миколою переїхали до курортного міста, звідки він був родом. Наше життя спочатку нагадувало казку. Через п’ять років спільного життя Коля захотів стати батьком та попросив мене народити йому дитину. Ми старалися, але два роки нічого не виходило. Тоді ми звернулися до лікарів і там мене вразили новиною: я більше не можу мати дітей. Дізнавшись про це, Микола вирішив мене залишити. – Я знайду жінку, яка зможе подарувати мені спадкоємця! – Заявив він. Я стояла перед ним на колінах, благаючи не йти, але він був непохитний. Після його відходу моє особисте життя так і не склалося.
Я залишилася сама. Зараз мені 55 років і я зрозуміла, що хочу відновити стосунки з дочкою. Мені потрібен хтось, хто подбає про мене у старості. Останні роки я зовсім не цікавилася її життям, але нещодавно дізналася від знайомих, що вона вийшла заміж і має дітей. Я знайшла номер телефону і вирішила зателефонувати. – Надя, люба, привіт. Це мама. Я хотіла б побачити тебе… – почала я несміливо. – У мене немає мами, — холодно відповіла вона. — Моя мати віддала перевагу мужику. Вас я не знаю та знати не хочу. До побачення. Вона поклала трубку. Я сиділа, приголомшена її словами. Як Максим міг виховати таку дівчину? Я намагалася знайти виправдання, але розуміла, що все зруйнувала своїми руками. Тепер я одна, і шансів виправити свої помилки, здається, більше немає.
