У 2020 році я допомогла синові — віддала йому 30 тисяч доларів. Так, це пристойна сума. Тоді Андрій та його дружина Олена якраз думали про покупку власної квартири, бо до цього жили на орендованій. А ви самі знаєте, що це ненадійно. Будь-якої миті господар може попросити їх з’їхати. До того ж, невістка тоді була вагітна. Я просто не могла допустити, щоб мій майбутній онук чи онука росли у чужому домі! Крім того, часу на будівництво залишалося мало. За 9 місяців жодну квартиру не збудують та не зроблять ремонт. Тому вони розглядали тільки готове житло з мінімальними доробками, щоб тільки докупити меблі або сантехніку поміняти. Я вирішила виявити хитрість. Принесла синові 30 тисяч доларів та сказала, що зайняла їх у друзів. — Мамо, ти нас так виручила.
Я обов’язково поверну все до останньої копійки! – говорив син, цілуючи мені руки. Я планувала витратити ці гроші на свою спокійну старість: купити дачу за містом для відпочинку або зробити ремонт у своїй квартирі, адже багато речей уже давно просилися на звалище. Тепер ви, напевно, думаєте, що я підла мати, бо обдурила сина. Але, будь ласка, скажіть, що ви зробили б на моєму місці? Я читала безліч історій, де батьки дарували дітям квартири або переказували гроші з-за кордону, а потім отримували лише невдячність. Я не хотіла, щоб і зі мною трапилося щось подібне, щоб син та невістка не оцінили мою допомогу. Син з невісткою чесно віддавали мені гроші, і я відкладала їх у банк під відсотки. Олена не пішла в декрет, а попросила мене та свою маму по черзі допомагати з онукою Міланою. Все йшло добре до травня. Тоді на роботі в Андрія почалися проблеми: спочатку затримували зарплату, потім взагалі закрили фірму. Нині син не може знайти хорошу роботу.
Тимчасово влаштувався таксистом, працює допізна. Звісно, виплати вони припинили. Тиждень тому Андрій приїхав до мене один, без онуки, і сказав, що має серйозну розмову. – Мамо, можеш дати мені номер телефону? – Чий номер? – Ну, тих друзів, у яких ти позичила гроші. – Навіщо тобі? – Хочу поговорити з ними, пояснити ситуацію та попросити відстрочку. – Сину, я сама все передам. – Ні, як чоловік, я повинен сам порозумітися. – Я про все домовлюсь. – Мамо, ні! Я обіцяв — я й маю відповідати. Тут у мене не витримали нерви: – Сину, жодних друзів не було. То були мої гроші! – Як так? Ти стільки років тягла з мене гроші? Син так на мене кричав, що, здавалося, весь будинок чув. Коли він йшов, грюкнув дверима так сильно, що на стіні з’явилася тріщина.
Увечері я намагалася додзвонитися до нього, але він заблокував мій номер. Невістка теж не брала слухавку. Тільки вчора мені зателефонувала сваха: – Вам не соромно? Ви так підло вчинили з дітьми! – А вам що? Ви їм на квартиру ні копійки не дали, а мене засуджуєте. – Фу на вас. Пощастило мати таку родичку. Не смійте навіть відвідувати онуку. Нехай ваші дурні гени не перейдуть до неї! Отак через гроші я пересварилася з дітьми. Що робити далі – не знаю. Але зрозумійте мене: 30 тисяч доларів це не 30 гривень. Що ви можете порадити нашій читачці?
