Рік тому моя донька вийшла заміж. Скажу відразу, що її обранець не сподобався мені з першої зустрічі, був мені якось не до душі. Справа не в тому, що він із села, а в тому, що він не пара моїй дочці, просто не підходить їй. Моя дочка з відзнакою закінчила університет, має червоний диплом, працює в престижній компанії, у неї висока зарплата. Зять після школи не вчився і не працював, досі він не працює, каже, що не буде орати за копійки. Весь день лежить на дивані та дивиться телевізор. Я не розумію одного, як моя дочка могла полюбити такого, що знайшла в ньому. Після весілля вони стали жити в моїй однушці.
У мене три квартири, дві однокімнатні та одна трішка. Я сама живу в однокімнатній квартирі, а трикімнатну здаю. Я живу одна і мені зручно в однушці. Я не оформила квартиру на свою дочку, якщо зять вирішить піти, він не зможе претендувати на квартиру. Я живу нормально, у мене добрий дохід. Моя дочка також добре заробляє, вона ніколи не просила у мене грошей. Я ніколи не ходила до них у гості, не відвідувала їх. Дочка сама приїжджає, але рідко ми частіше дзвонимо один одному. Останнім часом я помітила, що дочка почала приїжджати, частіше дзвонити. Я одразу здогадалася, що тут щось не так. І не помилялася.
3 дні тому, коли дочка була в мене, зізналася, що чоловік хоче дитину, але каже, що буде тісно втрьох в однокімнатній квартирі. Він хоче, щоб я віддала їм трикімнатну, яку здаю. Мене це сильно розлютило, я була в сказі. Мало того, що він живе в моїй квартирі ще хоче, щоб я віддала йому свою трикімнатну. Його нахабству не було межі. Я сказала дочці, що дітей заводити потрібно тоді, коли її чоловік зможе забезпечити сім’ю і придбати нормальне житло, а на мою трішку нехай не розраховує. Я думаю, що він скоро покине мою дочку, і якщо чесно, я буду рада цьому. Час все розставить на свої місця.
