Коли ми з чоловіком покохали одне одного і побралися, все здавалося ідеальним. Після весілля ми вирішили купити квартиру у кредит у доларах. Однак у 2008 році вибухнула криза, і наші виплати за кредитом різко зросли. Серед цього хаосу мій чоловік покинув мене і двох наших дітей 5 і 7 років, заявивши, що йде до іншої жінки. Він залишив мені квартиру, яка була скоріше тягарем, ніж подарунком, оскільки я не могла дозволити собі виплачувати кредит. Не маючи іншого вибору, я звернулася за допомогою до своїх батьків. Вони підтримали мене, хоч і часто нагадували, що попереджали про такі ризики.
У результаті мені довелося ухвалити важке рішення – залишити своїх дітей з матір’ю і працювати за кордоном , виконуючи будь-яку роботу, яку я могла знайти, щоб зібрати гроші для погашення боргу. Протягом двох років я працювала не покладаючи рук, заощаджуючи кожну копійку на кредит та майбутнє моїх дітей. У мене серце розривалося щоразу, коли мої діти питали, коли я повернуся. Зрештою, погасивши кредит і трохи заощадивши, я повернулася… На батьківщині я відкрила манікюрний бізнес, працюючи вдома, а згодом і в салонах краси. Моя важка праця окупилася, і я змогла забезпечити гідне життя своїм дітям. Однак я все ще залишалася обережною в особистому житті, не довіряючи чоловікам, які виявляли до мене інтерес.
Все змінилося, коли моя старша дочка Аліна, яка закінчує школу, повідомила мене, що хоче, щоб її батько супроводжував її на випускному. Я була приголомшена і скривджена таким проханням. Зрештою, він покинув нас, коли ми найбільше його потребували. Наша суперечка з цього питання привела до сварки. Я не могла зрозуміти, як Аліна могла забути про його вчинки. Та й зухвалість мого колишнього чоловіка прийняти її запрошення здалася мені за межею. Я не могла підтримати її рішення і сказала їй про це прямо. Зараз я ламаю голову: як помиритись зі своєю дочкою, все ще заліковуючи глибокі рани, нанесені її батьком?
